Антропоморфність вражень.

Вишукане небо гостре
дрижить під твоїми віями.
Заходить в море багряне сонце
еквівалентом моїх надій,
висічених на серці зеленим склом.
Про вічне - добро і зло,
про Всесвіт, час, щоб пізнати істини,
про "мріяти й неможливим укрити свою межу",
"знаю" та "вмію", іспити,
міфи та боротьбу й глибоку мою Любов,
бо без неї це все згасає.
Я не боюсь тебе втратити -
ти прямо під теплими шрамами,
я - в чорному безкрайому космосі,
гуляю поміж зірками.
Ловив та ловить - такий він - світ,
та дивишся прямо в свою глибину -
і де ж ця одвічна різниця?
Так просто - це все пустота,
холодна і твердолиця,
та коли Любов своїми паростками,
жилами, методами, силами,
такими різними способами
показує тобі себе з усіх боків,
простотою й відповідальністю
фарбує твої хоругви - готуйся.
Найважливіший твій бій - завжди.
Всюди.
10.08.2021.
00.44

Коментарі