Публікації

Показано дописи з жовтень, 2022
Зображення
  Осінь настільки радує, дивує, розкриває перспективи, дарує радість, ріст, щастя - і все через людей! Навколо їх проводжає променем осінній день, що ніяк усе не закінчиться. Прямуючи за сонцем, так шургітливо й жовто світиться летяче листя прямо з літа, - зелене й чисте, і живе тоді. В спокої, і в неспокої, коли я про тебе згадую - ти поряд, теплієш у мені зсередини душі. Сценарій закручується із короткометражок в довгу прекрасну лінію, я приймаю її, вірю, живу під глибоким прозорим небом, над опалим золотим листям, з сонцем, ззовні і всередині чистим.
Зображення
  Не зволікай з коханням! Миттєво оживаючи, немов востаннє відкрийся ніжністю на втомлену Любов. Закінчується довга ніч, і розквітає ранок. За теплий та далекий горизонт летять птахи, прекрасні сипляться сухі листки під ноги дітям, І зорі манять іскрами у повній пустоті. Ти тільки не забудь: наш вибір - Люди, ми всюди, значить, Людяність є всюди, є безліч кожен день прямих причин Підтримати. Відчути. Помогти. Непросто жити зараз в ці роки з розкритим серцем, тож розумом, скоріше інтелектом аналізуй історії й рядки. Усе чим може радувати наш Прекрасний Світ, знайди в собі. Прослухай. Відчуй людей, які зігріли душу, їх сонечка із нами в пам"яті, в житті! Навчись лічить нелічені хвилини, що надто швидко стеляться в роки. Не дай собі заснути, озирайся, кругом розкидані підказки і ключі. На втілення Любові у Житті у тебе є Життя. Не озирайся й не шукай підстав, крім себе. Любов і цінності тримай у самім серці, - тоді зустрінуться, можливо, і не ті, кого чекаєш, а люди у конкретних ситу...
Зображення
  Один із моїх улюблених віршів: Я знайду тебе по тиші. по очах із сотень і тисяч, ти уже і без мене вписана у скрижалі моєї вічності. За вогнем, за туманом, за часом, що невпинно збирає і додає, але….суть не зламати ні зброєю, ні всім тим, що у тебе там є святого, ні всім тим, що у тебе там є, не виходить. Тож заб»ю кулаки до кісток, до крові, І мінятиму те, що є. Без Любові, без Правди, без Бога, що наразі у мене є, Не діятиму. Буду Вірити. Бо нічого не жалко для Світла. Бо нічого немає, крім Світла. Музика. Шлях. Філософія. Дружба та Істина. І Любов, що живе у самій Тобі. 05.03.2017р (1-2 ночі)
Зображення
  Тілом ллється життя, називаєм кров. І червоні тільця мої - про Любов, білі тільця - про Світло, жовті тільця - про літо. Ти достигала, мов жито на полях у мені. В цій непохитній та злій війні я не хотів воювати, можу лише написати: "Кров дуже довго змивати, і тобі, і мені". Я з десяток років тут так і жив, за ранковою чорною кавою, за будовою справ, розкладами, ти всміхалася в глибині. Мій далеко не перший день, як я знаю, кого Люблю. Як я знаю, куди росту, доберися хоч до броні. Ночі довшають в пам"яті до зими. Я давно не кричу, моя сила в цих не таких вже і рівних, та не кривих, вириваються з ручки, мов голуби. Я не бачив тебе уже 8 літ, того хлопця на фото уже нема. Тридцятиоднорічний чоловік, і життя таке, як будую сам. Хто в цю ніч, окрилений, підійде Стане поруч, за плечі обійме, перекинеться словом, у очі загляне, Там горить вогонь. Я Люблю Тебе. Я не знаю, чому тут все саме так. Відчуваєш, уміючи - і роби. Бережи себе, кожен день - як знак. Та не більше, ніж на...
Зображення
  Зошит, кохана, закінчується! Досвід сміється безцінним навиком до знання, вдень - звукові приціли, ніч - паперові війни, ранок - і знову я пролітаю по Парку Слави. Стане Вічністю вся Відвага, закарбована на полях особистих звершень. Моя пісня лишається в серці, виривається з струн по ночах, вся ця осінь, чудова і тепла, весь цей довго стоячий туман я прожив із Тобою. Непохитні, вкриваються зорі пухом важких розпатланих хмар, облетіли дерева, (жити весело, важко і легко), прокидайся, моя Мельпомена, в цім краю ти насправді Нужна. Хай снігами накриє утомлені сосни зима, одинокі пошиє сліди в надто зоряну ніч, переливами сніжних іскр, теплим вогником уночі, жарким вугликом у печі, (Будь зі мною. У мені течи). І до самої до прекрасної оживаючої весни. 1.00 22.11.2019
Зображення
  привіт, Кохана! У моєму житті в кінці літа тане крига, в відремонтованих колонках грає Pink Floyd та приємний блюз, я заклопотаний в звуки, які люблю, дні проходять в невтомних справах. Світ, окрилений і цікавий, в ньому живих Творців - як красивих, живих картин, у яких ми живемо РАзОМ. Я вивчаю Філософію Космосу, часто думаю, всміхаюся, простір пахне теплими осінніми яблуками, сині серпневі вечори, гітара, моя невтомна подруга, ми з нею чекаємо на тебе, готуємось до весни, яку ми тобі подаруємо. Океанські хвилі твоїх очей мигтять іскорками на красивих віях, ти, прекрасна, всміхаєшся, і ранок тебе охоплює, проміння бавить засмаглу посолену шкіру, ти, вся у білому, світ навколо світиться, сміється, обертається, Любить. Хвилини такі незабутні, хочу нестримно їх, справді. Коли буде сумно, дивитимемось на заходи прекрасного, Мирного Сонця, купимо зіроскоп чи ще щось, хочеться, щоб навколо були небо, ліс, озеро, прекрасний незлий собака, і ти поряд в домі з великими вікнами, можна й н...
Зображення
  Третя осіння ніч, за хмарами, глибоко в сонному небі, тремтять літаки, пахне теплим промінням яблуко, загорівся й живе Ліхтар у подольській живій синеві, уяви собі Синевір, і сосновий його Ліс, і багаття з його судин, і Кохання, його зірки світять з сотень окружних галактик. Дайте Тій, хто була лиш для Мене, Щастя, Світлі Сили в Космічній Грі, Любов не можуть міряти роки, Вона не гасне, навпаки, уже розквітнівши, росте, усе навіяне, пусте, у цьому світлі відпадає. Коли ти ясно відкриваєш у теплім серці власні істини, то очі люблять заіскритися, нахлинуть чудом кольори.. шкода, що зараз ти не поряд, хоча ти поряд і завжди. Світло заповнює всесвіт, колір усе ще ти можеш вибраТи.
Зображення
  Антропоморфність вражень. Вишукане небо гостре дрижить під твоїми віями. Заходить в море багряне сонце еквівалентом моїх надій, висічених на серці зеленим склом. Про вічне - добро і зло, про Всесвіт, час, щоб пізнати істини, про "мріяти й неможливим укрити свою межу", "знаю" та "вмію", іспити, міфи та боротьбу й глибоку мою Любов, бо без неї це все згасає. Я не боюсь тебе втратити - ти прямо під теплими шрамами, я - в чорному безкрайому космосі, гуляю поміж зірками. Ловив та ловить - такий він - світ, та дивишся прямо в свою глибину - і де ж ця одвічна різниця? Так просто - це все пустота, холодна і твердолиця, та коли Любов своїми паростками, жилами, методами, силами, такими різними способами показує тобі себе з усіх боків, простотою й відповідальністю фарбує твої хоругви - готуйся. Найважливіший твій бій - завжди. Всюди. 10.08.2021. 00.44
Зображення
Tape recording, stop recording. Крутиться темна плівка, зараз уже - у цифрі, мій безкінечний звук можна знайти, усвідомити, записати, як і тебе в моїй, світовій пам'яті. Нічого не виправити, - в ній ти всміхаєшся, в ній я Люблю тебе, дні сміються невпізнаним, гітара звикає до моїх рук, до твоїх обійм звикає душа, зірка, яка тоді загорілась, - щаслива. Як осінь впускає в нас розмаїття спогадів, відцвітають осінні квіти, але як же красиво осипається їхня душа, чи, можливо, лише природа, бо знову буде зима, а тоді нам весна народить мільйони з нового дня, й знову усміхнене сонце визирає тобі з вікна, а холодні та вперті ночі заповнять голоси примарного й справжнього, щастя. Бачив в твоїх очах Любов та Нескореність, тільки тобі й скорюсь, от що в моїй душі. Знову сміється осінь в довгу, одвічну ніч, горить опадаючим листям, хочу пошарудіти ним із тобою, підіймаючи теплу ковдру переродження у житті. Все живе й закінчується а на моїй плівці ти - прекрасна. 28.09.2021