Зошит, кохана, закінчується!
Досвід сміється
безцінним навиком до знання,
вдень - звукові приціли,
ніч - паперові війни,
пролітаю по Парку Слави.
Стане Вічністю вся Відвага,
закарбована на полях
особистих звершень.
Моя пісня лишається в серці,
виривається з струн по ночах,
вся ця осінь, чудова і тепла,
весь цей довго стоячий туман
я прожив із Тобою.
Непохитні, вкриваються зорі
пухом важких розпатланих хмар,
облетіли дерева,
(жити весело, важко і легко),
прокидайся, моя Мельпомена,
в цім краю ти насправді Нужна.
Хай снігами накриє
утомлені сосни зима,
одинокі пошиє сліди
в надто зоряну ніч,
переливами сніжних іскр,
теплим вогником уночі,
жарким вугликом у печі,
(Будь зі мною. У мені течи).
І до самої до прекрасної
оживаючої весни.

Коментарі
Дописати коментар