Тілом ллється життя, називаєм кров.

І червоні тільця мої - про Любов,
білі тільця - про Світло,
жовті тільця - про літо.
Ти достигала, мов жито
на полях у мені.
В цій непохитній та злій війні
я не хотів воювати,
можу лише написати:
"Кров дуже довго змивати,
і тобі, і мені".
Я з десяток років тут так і жив,
за ранковою чорною кавою,
за будовою справ, розкладами,
ти всміхалася в глибині.
Мій далеко не перший день,
як я знаю, кого Люблю.
Як я знаю, куди росту,
доберися хоч до броні.
Ночі довшають в пам"яті до зими.
Я давно не кричу,
моя сила в цих
не таких вже і рівних, та не кривих,
вириваються з ручки, мов голуби.
Я не бачив тебе уже 8 літ,
того хлопця на фото уже нема.
Тридцятиоднорічний чоловік,
і життя таке, як будую сам.
Хто в цю ніч, окрилений, підійде
Стане поруч, за плечі обійме,
перекинеться словом,
у очі загляне,
Там горить вогонь.
Я Люблю Тебе.
Я не знаю, чому тут все саме так.
Відчуваєш, уміючи - і роби.
Бережи себе, кожен день - як знак.
Та не більше, ніж нам тут потрібно вивезти.
Кожне сонце в очах - я тебе ціню,
Добрим точно допоможу,
Відчувай мене, я тобі пишу,
Ти моя уся,
Ти моя - і все.
І від вічності точно вже не втечеш,
Чим раніше ти встанеш - тоді почнеш,
В людях - тільки підказки, я бачу теж,
Схема замкнута на тобі, і немає меж.
Тільки мрії тобі потім втілювати,
Із твоїми очами я на "ти",
а вони і у тебе, і в мені,
ти із іншої зовсім сторони.
Я збираю по вулицях пір"я Ангелів,
Ти смієшся, і, може, мене й не згадуєш,
Я з тобою тут, і пишу листи.
Тілом ллється життя, називаєм кров.
Я постійно не думаю про Любов,
Я Люблю.
00.05
31.10.19



Коментарі